Закон Украины от 15.09.2020 №891-IX: потребительский кредит, неустойка и кредитная история. Что ждет заемщика после нового года?

Закон Украины "О внесении изменений в некоторые законы Украины относительно потребительского кредитования и формирования и обращения кредитных историй" от 15.09.2020 №891-IX был подписан Президентом в первую неделю октября 2020 года, а опубликован 08.10.2020.

Многими он остался незамеченным, однако Закон вносит существенные изменения, которые коснуться практически каждого заемщика. Несмотря на свой маленький объем, считаю, что ему просто необходимо уделить внимание и детально разобраться в изменяемых нормах.

Как следует из названия и текста самого Закона, он вносит изменения в 2 важных законодательных акта:

1. Закон Украины "Об организации формирования и обращения кредитных историй";
2. Закон Украины "О потребительском кредитовании".

Часть его норм вступают в силу с 01.01.2021, а другие - с 08.01.2021. Разница между этими датами несущественная, приходится на новогодние праздники и Рождество. Поэтому мы с вами рассмотрим все изменения, которые начнут работать уже 08.01.2021.

Как по мне, законодатели у нас еще те "творческие" личности. Вот зачем нужно было разные нормы, которые касаются кредитной истории, размещать сразу в 2-х этих Законах? В чем логика, мне непонятно. Ведь гораздо проще и понятней агрегировать подобное с подобным по смысловому признаку, а не разделять на нормы в отдельных законодательных актах.

Поэтому мы проанализируем изменения в порядке формирования/обращения кредитных историй и отдельно те, что касаются непосредственно потребительского кредитования.

Кредитная история

Изменения касаются даже определения "субъект кредитной истории", а это по сути заемщик. Если сейчас согласно абзацу 11 ст.3 Закона Украины "Об организации формирования и обращения кредитных историй":

"суб’єкт кредитної історії - будь-яка юридична або фізична особа, яка уклала кредитний правочин та щодо якої формується кредитна історія"

то после 08.01.2021:

"суб’єкт кредитної історії - будь-яка юридична або фізична особа, яка звернулася до Користувача з метою укладення кредитного правочину або вже уклала кредитний правочин та щодо якої формується кредитна історія"

Фактически, даже обращение к кредитору с намерением заключить кредитную сделку уже превращает обратившегося в такого субъекта, независимо от того, были ли вообще любые записи в кредитных отчетах. Думаю, данная норма является некой перестраховкой для кредиторов, чтоб законодательно закрепить свое право на изучение кредитных отчетов и внесения ведомостей даже о заявках на кредит.

Также, меняются граничные сроки передачи пользователем (кредитором, новым кредитором) ведомостей в Бюро о заемщике (а значит и о кредите в кредитные отчеты). Так, ч.2 ст.9 Закона дополнена абзацем:

"Стосовно кредитних правочинів, на які поширюється дія Закону України "Про споживче кредитування", Користувач передає інформацію до Бюро не пізніше двох робочих днів з дня укладення кредитного правочину або зміни інформації про суб’єкта кредитної історії, визначеної пунктами 1 і 2 частини першої статті 7 цього Закону"

А часть 6 ст.9 Закона теперь звучит так:

"Бюро не пізніше двох робочих днів після отримання інформації від Користувача щодо суб’єкта кредитної історії вносить відповідну інформацію до його кредитної історії."

Таким образом, у кредитора есть 2 дня на передачу информации в Бюро, а у Бюро 2 дня на внесение ведомостей/изменений в кредитную историю.

Далее, законодатель решил более строго обязать кредитодателя получить согласие заемщика на внесение ведомостей в кредитные отчеты через Бюро. Сейчас ч.1 ст.9 Закона Украины "Об организации формирования и обращения кредитных историй" гласит:

"Інформація для формування кредитної історії надається Користувачем до Бюро лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний правочин з Користувачем."

Но законодатель решил дополнить ст.12 Закона Украины "О потребительском кредитовании" частью 8 такого содержания:

"Обов’язковою умовою для укладення договору про споживчий кредит є згода споживача на доступ до інформації, що складає його кредитну історію, та на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій, включене до Єдиного реєстру бюро кредитних історій, інформації щодо нього та цього кредиту, визначеної Законом України "Про організацію формування та обігу кредитних історій". Відсутність такої згоди споживача має наслідком відмову кредитодавця в укладенні договору та здійсненні кредитної операції"

Т.е., если заемщик не дает такого согласия, кредитная сделка теперь состоятся не может. Раньше (вернее до нового года) такое было возможно, или по крайней мере Закон предусматривал такой вариант.

Отдельная группа изменений касается отображения переуступок прав требования в кредитных отчетах. Раньше данные номы отсутствовали вообще.

С 08.01.2021 ч.1 ст.6 Закона Украины "Об организации формирования и обращения кредитных историй" будет гласить:

"Користувачами Бюро можуть бути банки, небанківські фінансові установи та інші суб’єкти господарської діяльності, які продають товари (послуги) з відстроченням платежу або надають майно в кредит, а також особи, які набули право вимоги за кредитним правочином."

Как видим, новые кредиторы (факторы) уже обозначены как прямые Пользователи Бюро.

Далее, статья 18 Закона Украины "О потребительском кредитовании" дополнена частью 2:

"У разі продажу, переуступки права вимоги за договором про споживчий кредит кредитодавець зобов’язаний протягом п’яти робочих днів з дня укладення договору про відступлення права вимоги надати до всіх бюро кредитних історій, до яких передавалася інформація за таким договором:

1) у разі якщо право вимоги за договором про споживчий кредит відступлено на користь юридичної особи:

повне найменування юридичної особи;

місцезнаходження юридичної особи;

ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань України;

інформацію для здійснення зв’язку з юридичною особою (номер телефону, адресу електронної пошти);

2) у разі якщо право вимоги за договором про споживчий кредит відступлено на користь фізичної особи чи фізичної особи - підприємця, - інформацію про факт такого відступлення."

А также частью 3:

"Особа, яка набула право вимоги за договором про споживчий кредит, зобов’язана протягом п’яти робочих днів з дня укладення договору про відступлення права вимоги укласти договір для надання та отримання інформації, що складає кредитну історію, з бюро кредитних історій, до яких передавалася інформація за таким договором про споживчий кредит."

Получаем, что у кредитодателя есть 5 дней на подачу ведомостей о переуступке в Бюро, и после этого срока он не может числится в кредитных отчетах как донор информации (поточный кредитор). Новый же кредитор в течении те же 5-ти дней обязан заключить с Бюро договор и внести соответствующие ведомости в кредитную историю.

Думаю, данные нормы будут интересны заемщикам Банка Михайловский в связи с переуступкой на ООО "Диджи Финанс".

Потребительское кредитование

Тут изменения еще более радикальные и местами не совсем согласующиеся с логикой и другими Законами. Так, ч.2 ст.3 Закона Украины "О потребительском кредитовании" будет гласить:

"Цей Закон не поширюється на:

1) договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця;

{Пункт 1 частини другої статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом № 891-IX від 15.09.2020}

2) договори позики, що не передбачають сплати процентів чи будь-яких інших платежів за користування наданими за такими договорами грошовими коштами;

3) кредитні договори, метою яких є надання споживачу права вчиняти правочини з фінансовими інструментами, якщо такі правочини вчиняються за участю чи за посередництвом кредитодавця або іншого професійного учасника ринку цінних паперів;

4) кредити, що надаються за договорами, укладеними в результаті врегулювання спору шляхом укладання мирової угоди, затвердженої судом;

5) кредити, що надаються виключно в рамках відповідних державних програм або програм органів місцевого самоврядування визначеному колу фізичних осіб і передбачають окремі, визначені такими програмами, умови кредитування, у тому числі виплату процентів за користування кредитом;

6) несанкціонований овердрафт, що є перевищенням суми операції, здійсненої за рахунком, над сумою встановленого кредитного ліміту, що обумовлений договором між кредитодавцем та споживачем і не є прогнозованим за розміром та часом виникнення;

{Пункт 7 частини другої статті 3 виключено на підставі Закону № 891-IX від 15.09.2020}

8) кредити, що надаються ломбардами у разі передання предмета застави на збереження ломбарду, за умови що зобов’язання споживача обмежуються вартістю предмета застави."

Таким образом, Закон будет распространятся (с некоторыми оговорками) на подавляющую массу потребительских кредитов, независимо от срока кредитования и величины тела кредита по договору.

Ст.3 Закона будет дополнена частью 4:

"До кредитів за договорами, загальний розмір кредиту за якими не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору, застосовуються вимоги цього Закону, крім частин другої - сьомої, абзацу другого частини десятої та частини дванадцятої статті 9, частини шостої статті 14, статті 19 та частини другої статті 21 цього Закону."

И данная норма существенно ограничивает права заемщиков с телом кредита, что не превышает 1-ну МЗП по договору. Так, среди прочего:

1. Заемщику не предоставляется паспорт кредита.
2. Фактически его не знакомят с условиями кредитования и не требуется его подпись об ознакомлении.
3. Не предоставляется график платежей.
4. Нет очередности платежей, установленной Законом. Т.е. кредитодатель сам ее определяет.
5. Худшие условия начисления неустойки и более высокий ее граничный размер.

Правда, по таким кредитам кредитодатель может не передавать информацию в Бюро кредитных историй вообще.

Основное "покращення" касается граничного размера неустойки по кредитам с телом 1 МЗП и меньше. Статью 21 Закона Украины "О потребительском кредитовании" дополнили частью 3:

"Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов’язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

За порушення виконання споживачем зобов’язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача."

А это существенно превышает максимальные величины, установленные для кредитов с телом свыше 1 МЗП согласно ч.2 ст.21 данного Закона.

При этом не были внесены изменения в Закон Украины "О защите прав потребителей". Так, согласно п.5 ч.3 ст.18 этого Закона несправедливыми являются, в том числе, условия договора, которые предусматривают:

"встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором;"

В результате имеем прямую коллизию законодательных норм. Стоит отметить, что еще до появления ЗУ "О потребительском кредитовании" суды "на ура" принимали ограничительную норму согласно ЗУ "О защите прав потребителей". Но сделать определенные выводы мы сможем только после наработанной судебной практики, вплоть до Верховного Суда. А пока норма ЗУ "О потребительском кредитовании" воспринимается как специальная и имеет приоритет. Хотя и это довольно спорный вопрос.

Но не забываем о карантине, на время которого неустойка насчитываться не может.

Порадовала новая ч.4 ст.21 Закона Украины "О потребительском кредитовании":

"Застосування штрафу та пені за одне й те саме порушення споживачем зобов’язання за договором про споживчий кредит заборонено."

Частенько в исках кредиторов и решениях судов приходилось наблюдать, что с заемщика пытаются дважды взыскать за просрочку - и пеню и штраф. Хотя это прямо противоречит известному юридическому правилу - "Non bis in idem" (лат. Не дважды за одно и то же).

Теперь данный принцип будет закреплен в Законе.

На какие кредитные договора будут распространятся изменения?

Понятно, что на кредитные договора, заключенные с 08.01.2021. А касательно применимости к сделкам до нового года, тут возникают некоторые вопросы. Я дискутировал с коллегами по цеху, и мнения разделились.

Согласно пунктам 1 и 2 Раздела IV Закона Украины "О потребительском кредитовании":

"1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування.

2. Дія цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після дня набрання чинності цим Законом, крім пункту 6 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит."

Данный Закон вступил в силу 10.06.2017 (некоторые юристы отстаивают свою дату - 20.06.2017). По логике данной нормы изменения тоже касаются всех кредитных договоров, заключенных начиная с 10.06.2017 (20.06.2017).

Однако, согласно ч.1 ст.58 Конституцию Украины:

"Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи."

Никаких смягчающих норм, особенно касательно неустойки, я не наблюдаю. Тем более, как применить нормы (например, о внесении в Бюро кредитных историй), если они даже не были предусмотрены кредитным договором? И я остаюсь при мнении, что в случае применимости изменений, которые непосредственно касаются заемщика (особенно по начислению неустойки), в счет идут договора начиная с 08.01.2021.

Другое дело, что обратность действия норм не касается юридических лиц. Об этом есть решение Конституционного суда. Т.е. в случае переуступки должны быть соблюдены все процедуры согласно рассмотренных изменений.

В общем, опять таки остается ждать наработки новой судебной практики и делать выводы исходя из нее.

P.S. Я как автор этой публикации, учитывая ее объем и многочисленные ссылки на нормативную базу, оставляю за собой право изменить и уточнить некоторые моменты касательно трактовки и практического применения законодательных норм. Однако суть статьи и ее целостность не пострадают. Нет предела совершенству)